Шевченко Т. Г.
Подвір’я на селі

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814–1861)
Подвір’я на селі, Шевченко Т. Г., 1845 р.

Шевченко Т. Г.
Будинок І. П. Котляревського в Полтаві

м. Полтава, Полтавська обл.

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814–1861)
Шевченко Т. Г. Будинок І. П. Котляревського в Полтаві. 1845 р.

Шевченко Т. Г.
Селянське подвір'я

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814–1861)
Шевченко Т. Г.. Селянське подвір'я. 1845 р.

Шевченко Т. Г.
В Яготині

Автори та відповідальні:
Шевченко Т. Г.

Шевченко Тарас Григорович (1814–1861)
Шевченко Т. Г. В Яготині,1845 р.

Здобнов Д.
Фотопортрет Тараса Шевченка

Автори та відповідальні:
Здобнов Д.

Фотопортрет Тараса Шевченка. 1858 р.

Ройтбурд О.
"Сковорода народився", Олександр Ройтбурд, 2016 р.

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Із серії "Ройтбурд vs Караваджо", Олександр Ройтбурд

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Птахи, Олександр Ройтбурд

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Подвійний сон весни, Олександр Ройтбурд

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Клятва в залі для гри в м'яч, Олександр Ройтбурд, 2010 р.

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Диво зі статиром, Олександр Ройтбурд, 2011 р.

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Великодушшя Олександра Македонського, Олександр Ройтбурд, 2010 р.

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Ройтбурд О.
Виставкова конструкція "Внутрішня людина"

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Ройтбурд О.

Інформаційний щит-текст

м. Київ, Україна

Інформаційний щит-цитата

м. Київ, Україна

Цифрова фотофіксація експозицій виставки "Сковорода. На межі світів", 01.12.2022-12.03.2023, м. Київ

м. Київ, Україна

Віктор Жадько
Цей день в біографії Кобзаря. 25 грудня 1846 року Т. Шевченко їздив у Бровари.

м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл.

Автори та відповідальні:
Віктор Жадько

Цей день в біографії Кобзаря. 25 грудня 1846 року Т. Шевченко їздив у Бровари. Перше знайомство Тараса Шевченка з Броварщиною розпочалося, коли виповнилося п’ятнадцять років. Тоді Кирилівський козачок літом 1829 року їхав з паном, Павлом Енгельгардтом до Вільно, написавши у «Щоденнику»: «В Бровары приехал к тому самому часу, как туркеня-смотрительша раздувала в сенях на очаге огонь от кофейника». Цим шляхом прямувала й героїня поеми «Катерина», знедолена, знеславлена покритка: Заплакала, пішла шляхом В Броварах спочила. А в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» є такі Шевченкові рядки: «С любовью принял лепечущих крошек старый Белогруд и распахнул свою синеполую рызу чуть-чуть не по самые Бровары». Про відвідини Броварів поет напише і в повісті «Художник». Броварські подорожі Шевченка навіки закарбувалися у поетовій душі і знайшли відображення у творах: «Близнецы», «Сотник», «Катерина». Так, відгомін легенд про розбійників – борворів – читаємо у поемі «Варнак»: «Вийшов я з ножем в халяві з Броварського лісу». Звідси, ймовірно, родом і перекази, що надихнули Тараса на створення творів про бідолашну Катерину (поема «Катерина») та іншу Катерину – княжну Катрусю (повість «Княгиня»). Як свідчать спомини історика Миколи Костомарова (1817−1885), у Броварах удвох із Шевченком були 1847 року: «Я мав намір купити недалеко від Києва дачу і, довідавшись, що в містечку Броварах продається ділянка землі, десятин на сто, з панською садибою, вирушив туди, запросивши з собою Шевченка... Повертаючись назад до Києва, ми мало не втонули. Пішли навпрошки по кризі через Дніпро…було темно, і ми, збившись з дороги, потрапили в ополонку, але, на щастя, там було мілко, і закінчилося все тим, що ми страшенно вимокли і прибули додому, ледве рухаючись від холоду». Розлив Дніпра біля Броварів починався, за старим стилем, у березні й продовжувався до кінця квітня. Про це Тарас не забуде: «Левый берег реки со стороны местечка Бровары представляет обширную равнину, перерезанную болотами и озерцами, поросшую кустарником и мелким лесом. Подходя к Днепру, эта равнина оканчивается возвышенностью, называемой Лысой Горою [нині район станції столичного метро «Лівобережна»], которая составляла берег реки, а теперь отделена от него низменными поемными лугами в три версты шириной». У дні найбільшої повені води Дніпра доходили до Лисої Гори, що біля Видубицького монастиря, заливаючи навіть частину Броварського шосе. Ось чому в усіх, хто дивився на розлив ріки з Київських гір, складалося враження, що вода підійшла «чуть-чуть не по самые Бровары» − тому була підстава Шевченкові вигукнути: «Прекрасная, величественная картина!». На Броварщині відбувся арешт Шевченка, коли повертався до Києва з весілля Костомарова на Чернігівщині. Перебуваючи на засланні у далеких краях, Тарас Шевченко неодноразово згадував і Бровари, і Оглав, і Козелець, і Переяслав, і річку Трубіж. На місці сучасної «Розвилки» зупинялась траурна процесія з прахом Тараса Шевченка, про що свідчить пам’ятна дошка: «На цьому місці знаходилась поштово-кінна станція, де часто бував Шевченко. В травні 1861 року тут зупинилася траурна процесія з прахом Великого Кобзаря». …Я відвідав місця, де перебував Т. Шевченко, фотографував.

Освіторія
Українське Різдво-2022... Церква в Бахмуті

м. Бахмут, Донецька обл.

Автори та відповідальні:
Освіторія

Українське Різдво-2022... Церква в Бахмуті

Лобановська Інна
У Вашингтоні відкрили пам’ятник Григорію Сковороді

м. Вашингтон, Сполучені Штати Америки

Автори та відповідальні:
Лобановська Інна

У Вашингтоні відкрили пам’ятник Григорію Сковороді «Тривалий час пам’ятник, як і сам Сковорода мандрував у пошуках свого місця і сьогодні знайшов його в Українському Домі. Символічно, що Григорій Савич дивиться у бік України з Вашингтону. І хоча росіяни зруйнували Музей Сковороди на Харківщині, їм все одно не вдасться зруйнувати ні Украіну, ні пам’ять про видатного українського філософа, життя і твори якого з 18 століття є свідченням нашої самостійності, нашої правдивої історії і нашої головної національної риси - безмежності любові до свободиі та готовності боротися за неї!», - повідомила посол України у США Оксана Маркарова. Статую на замовлення української громади створив ще в 1992 році американський скульптор Марк Роудс, який захопився ідеями Сковороди.

Іщенко Микола
Донбас. Сонячний грудневий ранок 2022 у Слов‘янську з Тарасом Григоровичем Шевченком від нашого друга і колеги Микола Ищенко. Пам’ятник було встановлено в 1992 році на вулиці Шевченка.

м. Донецьк, Донецька обл.

Автори та відповідальні:
Іщенко Микола

Донбас. Сонячний грудневий ранок 2022 у Слов‘янську з Тарасом Григоровичем Шевченком від нашого друга і колеги Микола Ищенко. Пам’ятник було встановлено в 1992 році на вулиці Шевченка. Фото надано Миколою Іщенком.

Жадько Віктор
Цей день в долі Тараса Шевченка. Переп’ять

м. Переп'ять

Автори та відповідальні:
Жадько Віктор

Цей день в долі Тараса Шевченка. Переп’ят. 10 грудня 1845 року Постановою Київської археографічної комісії затверджено Тараса Шевченка співробітником комісії. У період між п’ятнадцятим червня і двадцять п’ятим липня 1846 року Тарас Шевченко, як уже член «Археографічної комісії», із ординарним професором кафедри законів державного благоустрою Миколою Дмитровичем Іванишевим (1811–1874) розкопував історичні поховання поблизу сіл Фастівець, Велика Снітинка та Мар’янівка Київської губернії, зокрема, курган Переп’ят. Існує легенда про насип над стародавнім похованням біля села Фастівець, записана етнографом Павлом Чубинським (1839−1884), яка розповідає про те, як київський князь Переп’ят пішов війною проти половців. Три роки не повертався, не подавав звістки. Тоді дружина, княгиня Переп’ятиха, зібравши військо, відправилась шукати чоловіка. Табір княгині зупинився на ночівлю серед степу, у темряві вартові запримітили, що їх оточують, зав’язався бій, а наступного дня виявилося, що то було військо князя Переп’ята, який загинув. Гірко оплакувала княгиня судженого, наказала викопати дві могили, в одній поховати з колісницею, кіньми на місці кривавої бійні князя, а в другій − «засипати її, вірну дружину, разом із колісницею й прислугою». Князя Переп’ята поховали серед поля біля села Фастівець і насипали курган, а дружину, Переп’ятиху, біля села Мар’янівка, звідки родом. …Співпраця з Миколою Іванишевим переконала Тараса Шевченка у важливості археології як науки. Художник назвав її «таинственной матерью истории» і згадав про це в «Щоденнику»: «Я люблю археологию. Я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери истории. Я вполне сознаю пользу этих раскапываний». Засвідчуючи пошану до вченого-археолога із університету св. Володимира, поет подарував М. Іванишеву «Кобзаря» з автографом. Зранку до вечора члени «Археографічної комісії» працювали з місцевими селянами, які допомагали на розкопках У кургані висотою десять метрів, у дубовому саркофазі, університетські археологи знайшли людські кістки, ліплені тюльпаноподібні горщики, бойові сокири, ножі, дзеркало, наконечники стріл, двадцять чотири золоті бляшки з зображенням грифонів, що свідчило про знатне поховання. Після роботи ночувати члени експедиція їхали за десять верст, до Фастівця. Шевченко квартирував у хаті родини Липських (Лібських), спочатку − у Флора, а потім − у його сина Мартина. У Шевченковому альбомі є малюнки-портрети копачів, виконані олівцем, на яких Тарасовою рукою вказано місце й час: «На Переп’яті – 1846 – іюня». Відомо дванадцять олівцевих начерків та зарисовок, зроблених Тарасом під час десятиденного перебування на розкопках кургану. Тоді художник замальовував чимало знахідок, які зберігаються в музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а на перепочинку − місцевих селян, які працювали копачами. Це ескізи: «Коло каші», «Селянин у брилі», «Постаті селян», «Гурт селян», «Пейзаж», «Парубок з люлькою», «Селянин з граблями», «Сільські будівлі». Записав Тарас і пісню про Семена Палія та зазначено від кого: «Від Мартина Лібського, іюля 15, у Хвастівці». Пісню «У Києві на ринку п’ють козаки горілку», переповідають, Тарас Григорович співав у родині київського вчителя Івана Красковського (1880−1955). Від фастівців Тарас Шевченко записав іще фольклорні пісні: «Ой Улито, ой Улито», «Балакучий балакучу», «Ой, горе ж мені та на чужині», «В Переп’яті на валу», «Ой… копачі», «В Переп’яті, в ямі», «Ой, за пана Браницького орали волами», «Ой, хвалився Бондаренко», «Під городом під Солидоном», «Ой, пише, пише наш імператор», «Ще не світ, ще й не світає», «О боже наш». Також поет занотував народну пісню «Ой, пише, пише нам імператор до князя Котляренка», як засвідчив у своєму «Щоденнику», почуту «…од Грицька Демиденка». Через багато років композитор Микола Лисенко (1842–1912) записав од дружини І. Красковського мелодію пісні «У Києві на ринку п’ють козаки горілку» та вмістив до збірника, позначивши «Записано од Е. П. Красковської; перечула від Т. Шевченка». Утім, пам’ятки, розкопані на Переп’ятовому полі, не були на той час ретельно проаналізовані. Маю Тарасове свідчення про байдужість влади до знайдених у кургані історичних речей та розчарування від невизначеності, кому розкопане поховання належить. Польський письменник, Шевченків товариш Беліна Кенджицький Юліан (1827−1889; у 1846–1851 роках навчався в університеті св. Володимира; 1846 року заприятелював із членами Кирило-Мефодіївського товариства) занотував згадки поета про його роботу на кургані та про знахідки: «Те, що відкопали і що бачили, зрисували гарно, описали − і тільки. А що там було? Хочеш знати? Людські й кінські костомахи, трохи попелу, трохи зогнилих дубових палів − і тільки. Але чиї то кості, нащо їх разом з кінськими в один ряд покладено − хто ж відгада?» …Від Києва до Фастівця – двадцять п’ять кілометрів асфальтівки - поїхав. Обабіч дороги стоять тополі. Як їх любив поет! Вони були на багатьох його картинах і не в одному рядку поезій. Переїжджаю лісосмугу, на початку поля видніється курган Переп’ят не первинної широти та й висота не та. У тридцятих роках ХХ століття поруч кургану відкрили пам’ятний охоронний знак та поліровану гранітну плиту, із записом про перебування тут Кобзаря.

Разумков Дмитро
Ізюм. Український дух не зламати. А російську орду – поборемо.

м. Ізюм

Автори та відповідальні:
Разумков Дмитро

Ізюм. Український дух не зламати. А російську орду – поборемо.

Бончук Роман
Про Бенксі тільки говорять, давайте про Бончука ще наративу!!!

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Бончук Роман

Про Бенксі тільки говорять, давайте про Бончука ще наративу!!!

Гречаник Ігор
"На межі сприйняття" Ігор Гречаник, скульптура й цифрове мистецтво".Експозиція в Національному музеї Тараса Шевченка

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Гречаник Ігор

"На межі сприйняття" Ігор Гречаник, скульптура й цифрове мистецтво".Експозиція в Національному музеї Тараса Шевченка